Частина 2.
Олег Загнітко, партнер ЮФ Integrites, адвокат, к.ю.н., експерт Finnish Energy Hub
Частина 1 статті за посиланням
Продовження:
Обмеження ціни – успішні критерії
На тему формування ціни на ринку можна довго сперечатися. Але якщо відсутність інвестицій ставить під загрозу осучаснення виробничого обладнання, то від поступового а то й обвального занепаду якості електроенергії та переривання постачання, постраждають, зрештою, і споживачі.
Дійсно, є низка світових прикладів, коли регулятор встановлює певні цінові «стелі», і цей досвід може бути цілком виправданий. У європейському законодавстві, яке керується перш за все принципами вільного ціноутворення і конкуренції, утримання цінових максимумів ще донедавна толерувалося. У Німеччині свого часу з урахуванням політичних чинників, рівень оптової ціни був обмежений 1,5 євро за 1 кВт-год (можливо, звідси й український аналог у 50 грн.). Але відомо, що у результаті обмежень приватні інвестиції були недостатніми для надійного енергопостачання, а дефіцит капіталовкладень покривався за рахунок публічних (державних та міждержавних) коштів.
Цікавий досвід Техасу, де раніше цінове обмеження становило близько 2 доларів США за 1 кВТ-год, що спричиняло брак виробництва для врегулювання негативного сальдо електроенергії. В результаті дослідження, було рекомендовано підняти максимальну ціну, яка зараз становить 9 доларів. Причому, хоч ціна на високому рівні подеколи утримується досить довго, але середньозважена ціна є нижчою, ніж в Україні. Стрибки до «стелі» зафіксовані лише у кількох торговельних періодах січня 2019 року, тоді ж довший період ціна сягала близько 6000 доларів (це понад 150 тисяч гривень за нижчим курсом середини літа 2019 року), але самої зміни правил цього виявилося досить, щоб ще 2016 року відкрити шлюз інвестицій приватного сектора у маневрені потужності, - це збільшило конкуренцію та зрушило униз ціни на енергію.
Після встановлення НКРЕКП у суперечливий спосіб цінової «стелі» на ринку України, його учасники слідкуватимуть, наскільки це обмежує їхні інтереси. Поки що в Україні торги на ринку електроенергії відбуваються досить спокійно, без значних цінових перепадів. Але в разі несприятливої ситуації, коли окремі компанії досягнуть верхньої межі і понесуть збитки від обмеження, вони матимуть привід оскаржувати цю ситуацію в судовому порядку. Питання не лише в тому, яка зі сторін права чи якими мотивами вони керуються, а й у тому, що в разі законодавчої колізії судовий позов лише одного з учасників може блокувати стабільність усього ринку і стримувати інвестиції у галузь в цілому.
Судова процедура в Україні є недосконалою і переривала ринкові процеси й з менш змістовних приводів. А в нашому випадку є як мінімум декілька чинників, що всупереч закону спотворюють ринок. По-перше, ідеться про зазначені обмеження цін. По-друге, ігноруючи вимоги ч. 3 Розділу XVII закону, НКРЕКП не зняла перехресного субсидіювання до початку роботи ринку – роздрібні ціни для всіх категорій споживачів досі утримуються на рівні попереднього року. Відповідно, рівень можливої оплати за спожиту енергію заморожено й постачальники не можуть запропонувати більшу ціну, ніж зможуть зібрати грошей з домогосподарств. По-третє, не працює ринок допоміжних послуг, який впливає як на ціну, так і якість електроенергії; відсутність цілого сегменту ринку (НЕК «Укренерго» отримує допоміжні послуги безоплатно) є ще одним негативним чинником, який розмиває сигнали попиту.
Зрештою, Верховна Рада України може дослухатися до іноземного досвіду та дозволити регулятору встановлювати ціновий максимум на оптовому ринку електроенергії. Однак розсуд НКРЕКП у цьому питанні не може бути абсолютним. Регулятор повинен із кожним новим тимчасовим обмеженням (як-от «коридор цін» на час обкатки нового для всіх алгоритму роботи ринку) щораз компенсувати такі обмеження, знімаючи нові перешкоди для інвестицій: зменшувати торговельні інтервали, збільшувати можливу амплітуду торгів та спрощувати доступ нових учасників. Для цього, зокрема, обов’язковою має бути адміністративна процедура з розгляду коментарів щодо запроваджених обмежень від учасників ринку – інвесторів (виробників), споживачів чи владних органів - під час публічного обговорення запропонованих змін. Регулятор повинен надавати обґрунтування своєї позиції , а також завжди передбачати строк для скасування обмежень ринку. Зрештою, як слушно зазначено ЄС у Пакеті Чистої Енергії: «для вільного ціноутворення на брак [(негативне сальдо) електроенергії] вирішальним є убезпечити усунення адміністративних та прихованих цінових обмежень. Після втілення в структурі ринку, короткострокові ринки та ціноутворення на брак [електроенергії] допоможуть прибрати інші чинники, які спотворюють ринки, такі як механізми потужності, для забезпечення безпеки постачання».