Джерело: Новое время
Сонячна і вітрова енергія сьогодні стали комерційними і більше не потребують субсидій. Україна також має виконати свою "домашню роботу".
Ще десять років тому зелена енергія була неймовірно дорогою – здавалося, до її повсюдного використання має пройти багато часу. Та якщо порівняти вартість фотоелектричних панелей тоді й зараз, різниця вражає: ціна впала з $2000 до $250/кВт. Навіть енергетичну спільноту здивувало таке значне здешевлення. Подібним чином впала собівартість вітрових турбін – притому, що їхня ефективність (коефіцієнт використання виробничих потужностей) збільшилася. Я би сказав, що сонячна і вітрова енергія сьогодні стали комерційними і більше не потребують субсидій. Це тільки одна з суттєвих передумов, яка чітко дає зрозуміти – за зеленою енергетикою майбутнє. У цьому майбутньому вже зараз відкриваються нові можливості, а енергосистеми й енергокомпанії змінюються назавжди.
Звісно, країни і території перебувають на різних стадіях запровадження відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Але все частіше з різних куточків світу чути про плани не просто збільшити ВДЕ, а повністю перейти на «чисту» енергію. До 100% ВДЕ вже наближаються Данія і Фінляндія. Зобов’язання генерувати виключно чисту генерацію висловили відомі іспанські курорти Майорка, Менорка, Ібіца та Форментера, слідом за якими ще 26 європейських островів – від Хорватії до Ірландії – розробляють відповідні програми. А в США до 2045 року енергетичний перехід мають завершити Гаваї і Каліфорнія.
Україна, де шаленими темпами розвивається зелена енергетика, рухається разом зі світом. Попри те, що частка ВДЕ поки відносно незначна, за прогнозами потужність відновлюваної енергетики в Україні тільки у 2019 році зросте до 3,6 ГВт. А може і більше! Цей розвиток підтримується «Енергетичною стратегією України на період до 2035 року», що також передбачає прискорення темпів використання ВДЕ.
Головне питання полягає в тому, що сонце і вітер не генерують енергію 24/7. Адже є день і ніч, різні пори року та інші умови, коли генерація слабшає або повністю зупиняється. Але ж світло має бути завжди. Тож перед будь-якою енергосистемою стоїть задача – збалансувати виробництво електроенергії з реальним попитом, уникнути можливих відключень (блек-аутів) і забезпечити надійність системи. Щоб подолати моменти нестабільної енергогенерації, в систему мають прийти нові технології – батареї для накопичення і зберігання енергії та гнучкі динамічні потужності, здатні при потребі за лічені хвилини включитися і швидко згенерувати потрібний обсяг електроенергії.
Світові тенденції свідчать, що традиційні джерела скорочуються перш за все за рахунок вугільної генерації, яка в певний момент розвитку ВДЕ стає неефективною для роботи енергосистеми. Зрештою, як на рівні окремих енергокомпаній, так і цілих країн нові СЕС і ВЕС є водночас і екологічними, і фінансово більш вигідними за вугільні станції.
Німеччина, приміром, добре дає собі раду зі складнощами. Маючи не надто гнучку енергосистему (зі значною часткою атомних і вугільних електростанцій), країна вже давно почала запроваджувати ВДЕ через зелені тарифи. Ще у 2000 році з’явилися перші ВЕС, а з 2010 року стали швидко зростати СЕС. Загальна частка ВДЕ у виробництві електроенергії досягла торік 40%, але через неспроможність енергосистеми впоратися з таким обсягом змінної потужності країна вимушена перенаправляти третину надлишкової «чистої» енергії в сусідні Нідерланди, Польщу тощо. При цьому Німеччина продовжує цілеспрямовано скорочувати частку традиційних джерел. Зокрема, обговорює закриття 84 вугільних станцій і вже найближчими роками повністю відмовиться від атомної генерації.
Кожна країна обирає свій шлях і випрацьовує власну модель національної енергосистеми. Та загальна тенденція – невпинний перехід до відновлюваної енергетики для забезпечення базового рівня споживання, і ми вже бачимо поступове, проте масове заміщення традиційної теплової генерації у багатьох країнах. Яким чином буде змінюватися «решта» енергосистеми? Які види генерації збережуться чи будуть побудовані для добового чи сезонного балансування? Ці питання ще потребують детального аналізу.
Україна також має виконати свою «домашню роботу» – визначити оптимальний шлях до 100%-ої відновлюваної енергетики майбутнього. Інструменти такого моделювання існують і відомі українським фахівцям, а залучення кращого світового досвіду дозволить підвищити якість стратегічних планів. Тут роль держави полягає в тому, щоб створити середовище, сприятливе для приватних інвестицій у такі технології та активи, що рухатимуть країну в напрямі надійної «зеленої» енергосистеми.
«Чиста» енергетика створює картину нового світу. Нова реальність створює нові напрями для інвестицій. І щоб бути конкурентоздатними і стабільними, кожна національна енергосистема і бізнес мають адаптуватися до нових викликів, про що варто замислитися вже сьогодні.
