В Україні зростання частки ВДЕ створює потребу в системах накопичення енергії. Чого не вистачає для залучення глобальних інвестицій?
Ігор Петрик, директор з розвитку ринків
Wärtsilä Energy у Східній Європі
Джерело: НВ Бізнес
Сонце щедро розсипає промені над полями фотовольтаїчних панелей, вітер весело крутить лопаті вітряків, чиста енергія заряджає потужні батареї, щоб разом з дешевою електроенергією від атомних станцій прийти в домівки щасливих споживачів. Таку ідилічну картину скорого майбутнього малюють собі в голові мрійники, які, напевне, не знають про деякі реалії. А вони полягають у тому, що найближчими роками від 30 до 50 відсотків енергії ВДЕ буде втрачатися через неспроможність енергосистеми прийняти її, а заміщуватись ця втрата буде за рахунок спалювання вугілля.
Не дуже приваблива перспектива. Але щоб зарадити проблемі, потрібно розуміти її суть. Для інтеграції ВДЕ потрібна гнучкість енергосистеми, якої зараз в Україні не вистачає. Поряд з високоманевреною генерацією важливим джерелом гнучкості є системи накопичення енергії. Це можуть бути гідроакумулюючі станції (ГАЕС), але їх потенціал обмежений, отже різні країни ставку зараз роблять на системи накопичення на основі електрохімічних батарей.
Очікування від батарейних систем накопичення дуже великі, і для цього є технічне підґрунтя. Проте комерційних засад для будівництва батарей в Україні поки нема зовсім. Той, хто уважно читав гучні заяви перших інвесторів, міг побачити, що мова йде або про невеликі пілотні проєкти для визначення працездатної бізнес-моделі, або взагалі лише про техніко-економічне обґрунтування будівництва.
А як же в інших країнах, де ми чуємо про великі потужності батарейних систем?
Найбільш активними ринками в Європі є Ірландія та Велика Британія, починають з’являтися нові проєкти в Іспанії, Італії, Франції та Німеччині. Проте окупність таких інвестицій не є очевидною, і саме через це банки обережно ставляться до фінансування проєктів з накопичувачами. Існує законодавча невизначеність статусу накопичувачів на ринку енергії та послуг – як одночасно виробника і споживача, а це впливає на оподаткування. Крім того, в існуючих бізнес-моделях жодне окреме джерело доходів не забезпечує повернення інвестицій, і потрібно складати докупи доходи від надання різних послуг для створення більш-менш надійного грошового потоку.
Для прикладу, на замовлення британської Pivot Power фінська компанія Wärtsilä до кінця цього року встановить в Оксфорді і Кенті дві системи накопичення по 50 МВт кожна. Це будуть перші з 40 запланованих систем, з яких Pivot Power створить мережу зарядних станцій для електромобілів загальною потужністю 2 ГВт. Батареї виконуватимуть одразу кілька функцій. Передусім, вони слугуватимуть буфером для сотень пристроїв швидкої зарядки, придатних для розташування на АЗС, автостоянках, біля супермаркетів чи в автогосподарствах. По-друге, приєднані безпосередньо до мережі розподілу, накопичувачі зароблятимуть на ринках електроенергії, допоміжних послуг та потужності, надаючи послуги резерву, регулювання частоти чи торгуючи на внутрішньодобовому ринку.
Зовні системи накопичення виглядають як звичайні вантажні контейнери. Але це високотехнологічні вироби, роботу яких в режимі онлайн оптимізує система управління енергією GEMS від Wärtsilä.
Рісто Палданіус, директор енергетичного бізнесу Wärtsilä, в інтерв’ю для Platts висловив переконання, що Pivot обрав рішення Wärtsilä значною мірою завдяки GEMS. Він пояснює, що «це операційна система на базі ПК, яка легко налаштовується для різних ситуацій використання і здатна оптимізувати різні потоки доходу. Алгоритми керування можна також змінювати дистанційно, відповідаючи на зміни умов на ринку. Це інновація, яка буде вкрай необхідною у майбутньому, адже, як ми бачимо у Великій Британії, та й загалом, ринкові умови постійно змінюються».
Термін служби батарей 10-15 років. Впродовж усього життя необхідно оптимізувати їх роботу, постійно балансуючи між фінансовою ефективністю та довговічністю акумуляторів. «Питання ось у чому: якщо ви заробляєте більше грошей зараз, при цьому зменшується термін служби акумулятора, це добре чи погано? Чи варто інтенсивно використовувати обладнання, щоб отримати прибуток сьогодні, чи краще зберегти його ресурс на майбутнє? Ось для чого ще потрібна розумна і гнучка система управління енергією батарей», – підкреслив Р.Палданіус.
В Україні зростання частки ВДЕ створює потребу в системах накопичення енергії, але так само, як і в більшості країн, правовий статус їх не визначений. Зареєстровані в Парламенті законопроєкти дають надію, що як мінімум питання усунення подвійного оподаткування буде вирішено. Проте очевидно, що цього недостатньо. Для того, щоб інвестор вклав гроші у будівництво, а банк надав йому позику, потрібна надійна бізнес-модель з достатнім грошовим потоком для повернення інвестицій.
На досвід Великої Британії можна подивитися як приклад складання докупи доходів з різних ринків. Але ці ринки ще мають запрацювати і створити стійкі цінові сигнали, які можна показати інвестиційному банкіру.
Запуск реального ринку допоміжних послуг дозволить почати напрацьовувати досвід та статистику в регулюванні частоти та наданні резервів. Зняття цінових обмежень та інших адміністративних викривлень на ринках енергії сприятиме об’єктивному відображенню балансу попиту і пропозиції і дасть можливість заробляти на ціновому арбітражі. Накладення відповідальності за небаланси на операторів ВДЕ створить попит на гнучкі ресурси.
Таким «нехитрим» способом ринок забезпечить окупність інвестицій і надасть стимули.
А, може, українці пересядуть на електромобілі, і тоді системи накопичення отримають ще одне джерело доходів, як в Англії?
Адріен Лебрун, директор з проєктування Pivot Power, говорить що такі значні зміни як розвиток батарей, потребують певного часу, щоб визріти, так само, як свого часу мобільні телефони. Але коли це стається, зміни наростають з шаленою швидкістю.
Дійсно, хто в Україні очікував на такий вибух ВДЕ? Отже, зараз маємо шанс заздалегідь продумати і вірно налаштувати стимули та ринкові механізми для органічного розвитку систем накопичення енергії.