Автор: Олег Савицький, експерт з питань клімату та енергетичної політики Української кліматичної мережі.
Муніципалітети у вугільних регіонах України, які все ще економічно залежать від шахт, зараз все більше усвідомлюють необхідність створення альтернатив занепадаючій вугільній галузі та шукають надійних шляхів у майбутнє. Громадські організації та активні муніципалітети у Львівсько-Волинському вугільному басейні на заході та підконтрольні Україні території Донецької та Луганської областей на сході об’єднують зусилля для створення постіндустріальних зелених економічних альтернатив та пошуку нової основи для розвитку.
Сьогодні внаслідок російської військової агресії інфраструктура та промислові активи вугільного регіону Донбасу зруйнувалися, а численні вугільні шахти припинили свою роботу та були затоплені. Водночас прогрес у відновлюваній енергетиці та необхідність заміни повністю амортизованих енергетичних та промислових активів новими чистішими технологіями продовжують виштовхувати вугілля з економіки країни.
Економіка України та вугілля - назавжди разом чи вже ні?
У 2013 році на піку виробництва та споживання вугілля на нього припадало 35,5% загального постачання первинної енергії країни та 40,8% виробництва електроенергії. Через вісім років, у першій половині 2021 року, частка вугілля в електроенергетиці скоротилася до 23,7%. Тим часом частка сучасних відновлюваних джерел енергії (переважно сонячної та вітрової) збільшилася з 0,4% у 2013 році до 7,2% за перші шість місяців 2021 року і, за прогнозами, до кінця року досягне 7,5%.
Рис. 1: Зміни загального постачання первинної енергії (ліворуч) та виробництва електроенергії (праворуч).
Джерела даних: Державна служба статистики України, НЕК «Укренерго».
У металургійному секторі також очікуються не менш фундаментальні зміни. Станом на 2021 рік, більше половини коксових батарей в Україні експлуатуються понаднормово, для них нормативний термін служби 25 років давно закінчився. Поряд з високими викидами різних токсичних речовин у навколишнє середовище, рентабельність використання такого зношеного обладнання знижується через високі витрати на технічне обслуговування, низьку ефективність та надмірне споживання палива. Те ж саме стосується доменних печей, які використовують кокс як сировину для виробництва чавуну з руди.
Сьогодні провідні світові виробники сталі будують своє майбутнє на новому технологічному ланцюгу без використання вугілля, а саме застосовують пряме відновлення заліза (DRI) для переробки руди та електродугові печі (EAF) для виробництва сталі. У 2020 році світовий обсяг переробки руди за технологіями DRI вперше перевищив 100 мільйонів тонн і дуже стрімко зростає. Очевидно, що з очікуваним запровадженням міжнародного регулювання викидів вуглецю ці рішення отримають додаткові конкурентні переваги перед технологіями з використанням вугілля та коксу.
Керівництво українського «Метінвесту», який також має виробничі потужності в Європі, добре усвідомлює тренди галузі. У липні «Метінвест» спонсорував міжнародний форум «Декарбонізація металургійної промисловості» у Києві, де було оголошено про розробку дорожньої карти для переходу виробництва на нові технології DRI+EAF. На цьому форумі металургійний холдинг підписав меморандуми з двома інжиніринговими компаніями – Primetals Technologies та K1-MET, які нададуть відповідні проєктні послуги.
Теплоенергетика та металургійний сектор, які сукупно складають понад 90% споживання вугілля в Україні, вже явно відходять від використання найбруднішого викопного палива.
Проблемна ситуація в енергетичному секторі України – як поступове заміщення вугілля може її вирішити
Рівні небезпечних викидів на українських вугільних електростанціях перевищують стандарти ЄС для великих спалювальних установок до 40 разів. Загальна вартість модернізації, необхідної для того, щоб існуючі теплові електростанції відповідали вимогам Директиви про промислові викиди, перевищує 2,6 млрд євро. У багатьох випадках повномасштабна модернізація є економічно недоцільною, оскільки більшість енергоблоків ТЕС вже повністю зношені та мають бути виведені експлуатації через технічні та економічні фактори задовго до того, як зможуть забезпечити віддачу від інвестицій у дороге обладнання для десульфуризації димових газів та заходи щодо скорочення викидів оксидів азоту.
Сонячна та вітрова енергетика після інвестиційного сплеску у 2018-2019 роках, спричиненого привабливими зеленими тарифами, масштабно продемонстрували свій величезний потенціал розвитку в Україні, якого більш ніж достатньо для повної заміни вугільної генерації. У фахівців у галузі електроенергетики вже немає сумнівів, що вугільні потужності зрештою будуть замінені іншими технологіями, зараз головними питаннями є: коли, як і хто від цього виграє.
"Рівні небезпечних викидів на українських вугільних електростанціях перевищують стандарти ЄС для великих спалювальних установок до 40 разів. У багатьох випадках повномасштабна модернізація є економічно недоцільною, оскільки більшість енергоблоків ТЕС вже повністю зношені та мають бути виведені експлуатації"
Згідно з висновками фахівців компанії Wärtsilä Energy за результатами моделювання енергосистеми України, сценарій з модернізацією вугільних електростанцій коштуватиме економіці значно більше, ніж сценарій заміщення, і робить систему більш вразливою до кліматичних ризиків. Водночас інвестиції у відновлювані джерела енергії, а також системи накопичення енергії та швидкі балансуючі потужності на газі (які також можуть використовувати біометан та водень), в довгостроковій перспективі здатні забезпечити для країни значну економію коштів на системному рівні.
Фінансова частина моделювання показала, що інтеграція 32 ГВт нових потужностей ВДЕ та ресурсів гнучкості (батарей, високоманеврених електростанцій, тощо) в Україні до 2030 року дасть змогу заощаджувати близько 500 мільйонів євро на рік у сукупних витратах і знизити ціни для споживачів. Це також дозволить диверсифікувати джерела енергії та зменшити залежність від атомних електростанцій, більшість з яких вже отримали продовження терміну служби та рано чи пізно їх доведеться виводити з експлуатації.
Якою буде економіка України без вугілля? – дослідження
Вугілля було наріжним каменем в економіці Української Радянської Соціалістичної Республіки і забезпечувало його потужну металургійну промисловість та один з найбільших парків теплових електростанцій у Європі. Але це було в минулому столітті. З 2014 року, після загострення військового конфлікту на Донбасі, вугільна промисловість України остаточно занепадає.
Дослідження "Економічні наслідки поступової відмови від використання вугілля в Україні до 2030 року", проведене компанією Aurora Energy Research за підтримки київського офісу Фонду Генріха Бьолля, аналізує як нинішнє вікно можливостей можна використати для прискорення енергетичного переходу та декарбонізації. Спільне моделювання економічних показників та роботи енергосистеми показує, що заміщення вугілля в енергетичному секторі України може бути завершено до 2030 року і принести позитивні наслідки для всієї економіки, що узгоджується з висновками галузевих досліджень довгострокових сценаріїв розвитку електроенергетики, які проводилися фахівцями компанії Wärtsilä.
Рис. 2: Структура постачання електроенергії в Україні в умовах перехідного сценарію. Джерело: Aurora Energy Research.
Прогнозується, що державні шахти із нинішньою політикою в Україні накопичать збитки на суму понад мільярд євро впродовж наступного десятиліття, а поступове припинення використання вугілля в енергетиці може зменшити навантаження на державний бюджет та створити нові робочі місця у секторах відновлюваних джерел енергії, будівництва та виробництва.
Закриття державних вугільних шахт призведе до втрати 36 000 робочих місць до 2030 року. Натомість буде створено 161 000 робочих місць, у тому числі 44 000 постійних. Відповідно до моделювання роботи декарбонізованої енергетичної системи, вона може забезпечити стабільне та збалансоване енергопостачання завдяки поєднанню сучасних відновлюваних джерел енергії, потужностей великої гідроенергетики та гнучких високоманеврених газопоршневих двигунів. При цьому викиди парникових газів скоротяться на 84% до 2030 року у порівнянні з базовим сценарієм, який не передбачає заміщення вугілля.
Моделювання економічних показників та роботи енергосистеми показує, що заміщення вугілля в енергетичному секторі України може бути завершено до 2030 року і принести позитивні наслідки для всієї економіки, - дослідження Aurora Energy Research за підтримки київського офісу Фонду Генріха Бьолля
Ключ до майбутнього - справедлива трансформація вугільних регіонів
У травні 2019 року мери шести вугледобувних міст Донецької області, трьох місцевих неурядових організацій та Донецької торгово-промислової палати об’єдналися у Платформу сталого розвитку. Відтоді вона розширилася і тепер включає дев’ять муніципалітетів.
Впродовж 2020–2021 років завдяки підтримці міжнародних та українських партнерів Платформа сталого розвитку працювала над розробкою стратегії трансформації знизу вгору, включаючи стратегічні цілі, конкретні завдання та ідеї для потенційних проєктів. Платформа має на меті підтримати розвиток малого та середнього бізнесу як основу нової, диверсифікованої економіки її громад. Особлива увага приділяється розвитку ВДЕ, заходам з енергоефективності та освіті.
Члени Платформи, будуючи політику структурних перетворень на місцях практично з нуля, також вимагають від центрального уряду та законодавців взяти на себе більш активну та відповідальну роль. Щоб справедливий перехід відбувся, на національному рівні слід встановити чітку та узгоджену кінцеву відмови від вугілля та закріпити її у законодавстві та галузевій політиці. З урахуванням величезного потенціалу України для модернізації та критичний рівень амортизації вугільних активів у промисловості йелектроенергетиці, їх швидке заміщення стимулюватиме нові інвестиції у вуглецево-нейтральні технології, що принесе значні вигоди для довкілля, здоров'я населення та сталого економічного розвитку.